Коротка історія Варшавського повстання 1944 року

          Місто Варшава поділяється найбільшою польською рікою- Віслою- на дві частини. На правому березі Вісли розташований район Прага. Більшість районів знаходиться на лівому березі ріки. Це Воля, Жолібож, Старе Місто, Північне та Південне Середмістя, Охота, Повісля та Черняків.


картина Варшави з 1933 року

          Перед війною Варшаву звали Парижем Півночі. Це було прекрасне, пульсуюче життям місто. У 1939 році столиця Польщі налічувала 1.289.000 мешканців, в тому числі близько 32% евреїв.


Варшава у 1932 році

          1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина напала на Польщу починаючи ІІ Світову війну. 17 вересня 1939 року Польща була атакована зі сходу другим агресором - Совєтською Росією. 27 вересня, після 3 тижневої оборони, німці вступили в Варшаву. Почався 6-річний тяжкий період окупації.

          Вже з осені 1939 року гітлерівці почали систематичне знищення варшавського населення, починаючи з інтелігентського середовища. Гестапо здійснювало численні арешти інтелігенції на підставі раніше складених списків. Арештовані потрапляли в тюрми, були відправлені до концтаборів або вбивані під час численних екзекуцій, м.ін. у Палмірах під Варшавою (Кампіновська Пуща). З 1942 року підсилюється акція вуличних облав, вивіз людей до концтаборів та на примусові роботи в Третій Рейх, а також масових екзекуцій. Внаслідок тих конкретних дій спостерігається зниження кількості населення столиці.
          У жовтні 1940 року виділено значну частину Середмістя та створено оточене муром гетто, де наступно переселено євреїв, що жили у Варшаві або в поблизьких населених пунктах. Єврейське населення було знищено жорстоким способом. У квітні 1943 року проведено остаточну ліквідацію гетто, що закінчилося повстанням ( повстання тривало від 18 квітня до травня 1943 року). Нерівну, безнадійну боротьбу з відділами СС підняло кількасот єврейських борців. Протягом існування Варшавського гетто вбито або вивезено в концтабори 370.000 польських євреїв. Після падіння повстання територію гетто було зрівнано з землею.
          З моменту капітуляції столиці, у вересні 1939 року, почали творитися у Варшаві підпільні структури руху опору. Як держава Польща не підписала акту про капітуляцію перед Третім Рейхом. Було створено польський емігрантський уряд на заході, у Франції та Великій Британії, творилися польські збройні сили. В країні натомість почали творитися різні підпільні організації, перетворюючись, у 1942 році, в Армію Крайову (AK). AK була підпорядкована польському емігрантському уряду. У міжчасі, в червні 1941 року, Німеччина напала на Совєтську Росію, яка стала, тим способом, союзником альянтів.
          У 1944 році теириторію Варшави та її околиці поділено на VII округів Армії Крайової, в рамках яких діяли зорганізовані структури підпільної армії. З приводу совєтського фронту, який наближався, керівництво Армії Крайової вирішило підняти відкриту збройну боротьбу в столиці. В тій операції була двояка мета. По-перше, зайняти боротьбою німецькі сили, що полегшило би росіянам здобуття Варшави. По-друге, прийняття влади польськими адміністативними структурами в моменті прибуття совєтів.


округи AK у Варшаві

          Керівнийтво AK не мало повної свідомості, що майбутня долю Польщі вже вирішилася під час Тегеранської конференції, коли альянти постановили, без участі польського емігрантського уряду, що після визволення від гітлерівської окупації польські землі потраплють в зону російського впливу.
1 серпня 1944 року о 17-ій годині виникло Варшавське повстання. Формально повстанські сили були значні. До боротьби стануло близько 50 тисяч повстанців Армії Крайової, зорганізованих в Згрупурання, в межах якого діяли батальйони та інші збройні формації, а також невелика кількість підпільних організацій, в тому числі прокомуністичної Народної Армії. На жаль, повстанці були слабо озброєні, часто не могли добратися в законспіровані склади зброї. Це спричинило складну обстановку, оськільки в моменті виникнення повстання солдати мали ледве 40% скромних запасів зброї та амуніції. За джерелами польські солдати мали у своєму розпорядженні:

1.000 гвинтівок
300 автоматів
60 ручних кулуметів
7 тяжких кулуметів
35 протитанкових кулуметів та Піатів
1.700 пістолетів
25.000 гранатів

Теоретично амуніції мало вистачати на кілька днів боротьби.

          В практиці озброєний був тільки кожний десятий повстанець. Інші могли надіятися лише на трофейну зброю та зброю їх загиблих товаришів

          Противник мав у своєму розпорядженні нищівну силу озброєння- загалом близько 50.000 німецьких солдатів, жандармів, поліцейських, а також російських та азійських ренегатів. Його зброю становили: танки, літаки, бронепоїзди, алтилерія, мінаметі, велика кількість машинної зброї.


Ситуація Варшави в перших тижнях боротьби

          Боротьба, яку було піднято одночасно у кількох районах , принесла різні результати. В районі Прага, що знаходиться на лівому березі Вісли, боротьба тривала ледве три дні. Нищівна перевага німців сричинила , що повстанці в Празі, після деяких місцевих успіхів, перейшли назад в підпілля. Частина з них почала спробу форсування Вісли та зміцнення повстанських відділів, що билися на лівому березі ріки.

          З перших серпневих днів тривали тяжкі бої в західному районі Воля. Повстанці були спихані німецькими відділами, зміцненими танками, в напрямку Середмістя та Старого Міста. Одночасно гітлерівці почали безпрецедентну різнь цивільного населення. Протягом кількох днів німецькі солдати, разом з російськими та азійськими ренегатами, повбивали близько 50.000 цивільного населення: чоловіків, жінок та дітей. 11 серпня Воля упала.
          У сусідній Охоті боротьби тривали у виділених пунктах опору. Набагато гірше озброєні повстанці протягом майже 2-ох тижнів відбивали наступ німецьких відділів. 11 серпня упала також Охота. Боротьба, яка тривала на території Праги та Охоти, дала шанс повстанцям з інших районів метою старанного підготовлення оборони.

          Тягар боротьби переміщався у східному напрямку. Після ліквідації опору на Волі та Охоті та після здобуття комунікаційної магістралі, для мостової переправи через Віслу, Німці відтягли Старе Місто від Середмістя. Від 12 серпня 1944 року, почалися тяжкі бої з метою утримати цей район. На його території билися добірні батальйони, які під час бою перейшли з Волі, та старомійські відділи- мисчяі солдатів-героїв. Вони були згуртовані на невеличкому просторі, обстрілювані з гармат, бомбардовані з повітря- день за днем продовжували утримувати свої позиції. Роблено спроби дати відсіч Старому Місту з півночі з Жолібожа, а також приєднати з Середмістям з півдня. На жаль, це не дало результатів.


Шлях переходу каналами зі Старого Міста в Середмістя

          2 вересня потерпілі старомійські відділи перейшли каналами в Середмістя та в Жолібож. В Середмістя пробралося близько 1.500 озброєних та 3.000 неозброєних повстанців та служб. З Жолібожа було евакуювано близько 800 людей. В цілком зруйннованому районі залишилась певна кількість поранених разом з медичним персоналом, що їм супроводжувся. Багато з них було повбиваних та спалених в повстанських лікарнях німцями, що вступили в район. Жодні норми цивілізованої боротьби не були дотримувані здичавілим ворогом.


Повітряна зйомка Старого Міста під час повстання

          Після падіння Старого Міста почалось приборкання німцями наступних районів (тих, які були розташовані біля Вісля- тобто Повісля та Чернякова). Це були продумані дії. В міжчасі російський фронт наближився до лінії Вісли. 13 вересня 1944 року було зайнято росіянами правобережну частину Варшави- Прагу. Мости на Віслі було висаджено в повітря німцями. Метою відсунення повстанців від ріки було утруднення росіянам евентуального десанту на лівому березі. Однак росіяни не надто не квапились.


Ситуація після падіння Волі та Старого Міста

          Після тяжких боїв 7 вересня німці оволоділи Повіслям, районом, що знаходиться поміж Старим Містом та Черняковом. Знову, за зразком Волі та Старого Міста, було повбивано поранених, що знаходилися в лікарнях та цивільне населення. Пала варшавська електростанція, яку було здобуто в перших днях серпня на Повіслі повстанцями. Місто було позбавлене електричної енергії.


          Наступно німці пішли в наступ на Черняків, де оборонялися відділи, сконцентровані в районі напочатку Варшавського повстання. Їх було зміцнено рештками відділів , що вийшли каналами зі Старого Міста. 15 вересня, з правого берега Вісли, піднято спробу десанту, в якому взяли участь солдати Війська Польського ( сформованого у 1943 році в Росії). Два його батальйони пересувалися на лівий берег та спільно з повстанцями ставили опір. Не звиклі до вуличних боїв солдати-десантники масово гинули. Впродовж кількох днів виявилося, що доля Чернякова вирішена. Рештки повстанців перейшли каналами у напрямку на південний захід в Мокотов, частина намагалась переплисти ріку, щоб добратися в території визволені росіянами.
          Коли 23 вересня був придушений останній пункт опору на Чернякові, повторився сценарій, що мав місце у випадку попедедніх районів. Безжалісні гітлерівці вбивали поранених, а також ґвалтували та розстрілювали санітарки. На вбитому в стіні гаку був повішений капелан повстанського відділу, який залишився з пораненими.


Бої в половині вересня

          Тягар боротьби перемістився в наступний район Мокотова, розташованого в південній частині Варшави. Тяжкі бої йшли туди до 27 вересня 1944 року. Повстанці намагались утримати позиції, здобуті ними на початку повстання. На мокотові гітлерівці „похвасталися” наступним злочинним подвигом. У кінцевій фазі повстання визнали вони, під впливом альянтів, солдатів AK, які билися в Варшаві, комбатантами. Незважаючи на те, 27 вересня гітлерівські жандарми на вулиці Дворковій, на Мокотові, повбивали близько 120 беззахисних повстанців, що заблудились в каналах та вийшли прямо в руки катів. 27 вересня Мокотов капітулював. Частині повстанців вдалося перейти каналами в Середмістя, щоб продовжувати боротьбу.


          30 вересня капітулював також північний район Варшави, Жолібож, де повстанці з перших серпневих днів, успішно відбивали наступ німців.


          У руках поляків залишилась тільки середня частина міста, що була відрізана від Вісли та зі всіх сторін оточена німецькими військами. Артилерійські снаряди та авіаційні бомби, що падали безперервно, руйнували наступні доми. Не було електричності, не вистачало води та харчів. А назвичайно не вистачало боєприпасів.


          У ході повстання, в серпні та версні, аочалися алюянтами спроби підтримки повстання скиданням озюроєня та амуніції. Однак не були вони дуже результативними. Росіяни не погоджувались на приземення американськими бомбардувальниками на своїх аеропортах. Це означало для алюянтів необхідність повороту після місії в віддалені італійські бази. Це, у свою чергу, збільшувало додаткові втрати серед машин та гарнізонів, що брали участь в акції. Зважаючи на поділ міста на поодинокі пункти опору, більшість койтенерів, скиданих на парашутах з великої висоти, потрапляла на територію, зайняту ворогом.


Ситуація в день капітуляції


          Беручи до уваги загальну обстановку, 1 жовтня 1944 року Верховним командуванням AK почалися переговори з німцями про припинення боротьби у Варшаві. 2 жовтня підписано акт про капітуляцію Варшавського повстання. Повстанські відділи, перетворені 20 вересня 1944 року в регулярний Варшавський корпус Армії Крайової, у кількості близько 15.000 солдатів, після складення зброї потрапили до полону. Частина солдатів уникнула полону, оскільки вийшла разом з цивільним населенням, маючи намір продовжувати конспіративну діяльність.
          Передбачене на кілька днів повстання, у кунцевому підсумку, тривало 63 днів та було найбільшим того типу визвольним поривом в історії ІІ Світової війни. Незважаючи на величезну мілітаристську перевагу, німецькі війська зазнали великих, близько 50%-их втрат: 10.000 загиблих, 7.000 пропалих без вістей, 9.000 поранених. Варшавське повстання було порівнюване ними до Сталінградської битви.
          Під час Варшавського повстання полягло близько 16.000 повстанців та близько 15.000 цивільного населення. Тисячі людей було поранених. Близько 650.000 цивільного населення вивезено в перехідний табір в Прушкові, а звідти: 15.000 до примусової праці в Німеччину та 50.000 в концтабір.

Вид Варшави після падіння Варшавського повстання
Костьол св. Александра (площа Трьох Хрестів)


перед війною (1930 рік)

після падіння Варшавського повстання

          Після падіння Варшавського повстання запустіле місто протягом 3-ох місяців, особистим наказом Нітлера, було грабуване, а також систематично руйнуване та підпалюване німцями дім за домем. У районах, охоплених повстанням, було знищено близько 85% будинків.
          17 січня, покритою льодом Віслу, до мертвої Варшави вступили відділи Червоної Армії та Народного Війська Польського.



          Щоб повністю зрозуміти причини виникнення Варшавського повстання та міру детермінації мешканців столиці, потрібно усвідомити собі розмір окрутного становища, якому піддано варшавське цивільне населення у роках окупації.
          Загалом втрати населення Варшави у 1939-1945 роках становили близько 850 тисяч людей, в тому числі близько 170 тисяч згинуло під час тривання повстання, інші жертви були наслідком систематичного та нещадного процесу знищення мешканців Варшави , що тривало протягом цілої гітлерівської окупації.
          Для порівнання загальні втрати Франції у ІІ Світовій війні (військо та цивільне населення) становили близько 810.000 людей, а у Великій Британії близько 388.000 людей.
          Загальні втрати Польщі у ІІ Світовій війні (військо та цивільне населення) становили 6.850.000 людей.



опрацював: Мацей Яанашек-Сейдліц

переклад: Барбара Себастян



Copyright © 2009 SPPW1944. All rights reserved.