Перехідний табір 121 Прушкув
Durchgangslager 121 Pruszków



          Подорожуючи поїздом Варшава-Скерневице, між станціями Пяст та Прушкув, що знаходяться під Варшавою, не можна не спостерегти довгої, майже 2-кілометрової стіни з тяжкими залізними воротами. Зараз за стіною стоїть мурована вежичка зі стрілецькими отворами, а під нею міститься напіс „Туди перейшла Варшава з 06.08. до 10.10.1944 r. Durchgangslager 121 Прушкув” ("Tędy przeszła Warszawa od 06.08. do 10.10.1944 r. Durchgangslager 121 Pruszków"). Перед війною тут знаходився Завод Ремонту Залізничного Табору, заснований понад 100 років тому. Після завоювання Польщі окупантами у 1939 році, німці також ремонтували тут свій залізничний табор.

          Після виникникнення Варшавського повстання 1944 року, територія заводу була призначена німцями на перехідний табір для варшавського населення та населення поблизьких населених пунктів таких, як Анін, Вавер, Зелонка, Кобилка, Тлущ, Ломянки, Бьрнерово, Влохи та Єлонки. Локалізація не була випадкова. Невелика відстань до Варшваи та добра мережа залізничних сполучень, дозволяли німцям справно відправляти наступні групи в’язнів згідно з місцем призначення.

          Вперше територію заводу було використано як перехідний табір 1939 року. На підставі отриманих інформацій та спогадів одного з нечисленних свідків встановлено, що під час вересня 1939 року в табір потрапили офіцери та підхорунжі Польського Війська. Під час облоги Варшави німці ставилися до них як до заложників.

          Спохади про жорстоке ставлення до в’язнів записав один з них – скаутмайстер РП, кандидат наук Анджей Ферстен. Більшість в’язінв табору була пізніше убита або померла в різних обстановках.

          В 1944 році перехідний табір функціонував з 6 серпня по 10 жовтня 1944 року. В табір було гнано транспорти населення з наступних районів Варшави, що потрапили в руки окупанта. Інші групи населення приїжджали товарними вагонами. В’язні перебували в незвичайно примітивних умовах, у виробничих залах. Їх позбавлено всякої допомоги та опіки.

          Табір носив типово перехідний характер. В’язні перебували в ньому протягом 2-3 днів. Одні транспорти з людьми відходили, інші приходили. Після жорстокої сегрегації та частого розділення родин, в’язнів відправлено в концтабори або до примусової праці до Третього Рейху. Кільканадцять відсотків людей, визнаних непрацездатними (переважно недорозвинені, туберкульозники, поранені цивільні особи, вагітні жінки, матері з дітьми, що не досягли 15-річного віку, жінки, що досягли 50 років та старці) вивезено в табори до Генеральної Губернії. Люди вивезені на примусову роботу потрапляли в перехідний табір у Вроцлаві, а звідти на південь Німеччини або в перехідний табір під Берліном, а наступно до північної Німеччини. Варшавських повстанців, молодих людей та польську інтелігенцію відправлено в концтабори в Аушвіць, Маутхаузен та Штутхоф.

          Завдяки умілим діям членів Польського Червоного Хреста , що працювали на території табору, вдалося нелегально видобутись з табору багато людей, м.ін. президента Войцеховського. Кількасот людей було звільнених табірним керівництвом та перевезених у період реконвалесценції в поблизькі лікарні.

          Табір був огороджений понад 2-у метровою бетонною стіною. На його території знаходилося 9 виробничих залів призначених для в’язнів. Кожний зал був огороджений окремо плотом з колючого дроту та контрольований німецькими постами. Особливо уважно були стережені залі 7 та 8, де перебували варшавські повстанці, що здалися зі зброєю в руках, були схоплені або мали пов’язку на руці,а також люди, що перебували поблизу проведених боїв.

          Поодинокі зали могли помістити від 2 до 3 тисяч людей. Не були вони абсолютно приготовлені на прийняття так великої кількості людей та на таку частоту ротації. Людям прийшло спати на бетонній камінної підлозі. Великим щастям було знайти хоч би шматок дошки, фанери або мати. Ревізійні канали, що звичайно використовуються для тегнічного огляду вагонів, у Прушкові служили як нужники та швидко заповнилися відходами. Бетонні камінні підлоги були покриті болотом та брудом. Жорстокі умови в залах спричинили, що більшість людей обирала ночі під голим небом незважаючи на холод.

          Спираючись на свідченнях свідків можна стверджувати, що на території табору відбувалися поодинокі екзекуції в’язнів, а також убивства людей, які пробували втекти. Мали місце також колективні екзекуції. Внаслідок післявоєнної ексгумації знайдено в зоні Жбіковських глінянок, неподалік табору, 50 тіл розстріляних людей, серед яких було ідентифіковано 3 людей. Багато в’язнів померло внаслідок виснаження, хвороб, голоду та ран. Особливо в першому періоді функціонування керівництво табору не вело евіденції померлих.

          Німецькі власті зобов’язані цілковито прогодувати вивезене населення, тільки раз денно розподіляли хліб та каву. За посередництвом Польського Червоного Хреста, перебуваючим в таборі допомогу на харчування подавало населення Прушкова та поблизьких містечок, гмін та сільських поселень.

          Через табір пройшло більше 650 тисчя людей (за деякими джерелами навіть 750 тисяч). Інтенсивність транспортів була пов’язана з перебігом боїв в столиці.


Календар транспортів в Дулаг 121 прибувоючих в міру захоплення німцями поодиноких районів Варшави:


6 - 8 серпня Воля
6 - 8 серпня Повісля
9 -14 серпня Охота
19 серпня-13 вересня Прага
22 серпня Сельце, Нижній Мокотув
24 серпня Краківське передмістя
31 серпня-5 вересня Старе Місто
2 -3 вересняa Садиба
5 - 9 вересняa Повісля
12 - 17 вересняa Белани, Маримонт
25 - 28 вересняa Мокотув
28 вересня- 1 жовтня Жолібож
2 - 10 жовтня Середмістя


Оцінюється, як згадано раніше, що через табір пройшло близько 650 тисяч людей, в тому числі:

350 тис. було вивезено як непрацездатних в різні населені пункти Генеральної Губернії
150 тис. було вивезено на роботи в Німеччину
50 тис. було вивезено в концтабори
100 тис. вдалося легально та нелегально визволити з табору

          Після падіння Варшавського повстання 1944 року, Варшава стала мертвим та безбронним містом. Внаслідок божевільного наказу Адольфа Гітлера непокірне місто було стерте з поверхні землі, а протягом наступних трьох з половиною місяців спеціальні відділи Verbrennugskommando за допомогою вибухових матеріалів та вогнеметів з німецькою систематичністю руйнували дім за домом, район за районом місто, що перед війною було звано Парижем Сходу.
Зі зруйнованих домів грабили все, що мало матеріальну вартість. Решту нищили. Варшава практично перестала існувати. В період з 3 жовтня 1944 по січень 1945 було висаджено в повітря або спалено німцями близько 30% передвоєнного варшавського стану забудови. Було знищено на 5% більше будинків, ніж під час тривання 2-місячних повстанських боїв. У січні 1945 року в покинуті німецьким гарнізоном варшавські руїни ввійшли совєтські та польські війська.

          На початку 1947 року навпроти вїзних воріт номер 5 колишнього табору в Прушкові було відкрито „Меморіальну дошку Жертв Табору”. Однак тільки під кінець 70-их років за ініцятивою Заводу Ремонту Залізничного Табору піднято рішення про будову пам’ятника. Пластичний проект був виконаний професором Олександром Хансеном, а місце будови пам’ятника контролювалося працівником заводу Яном Еліашевським, який в дитинстві був в’язнем табору. Відкриття та урочисте посвячення пам’ятника відбулося 28 квітня 1990 року в сотну річницю створення заводу. Пам’ятник має форму розлогої просторової композиції, що складається з 11-ох символічних поодиноких елементів замкнених в одну пластичну єдність.





          Поодинокі частини монумента символізують пам’ять про муки наступних районів Варшави, жертв Дулагу, а також людей, які хотіли їм допомогти. Напис на стіні кокпусу „ Туди перейшла Варшава Durchgangslager 121- Прушкув 06.08- 10.10.1944” чітко дає свідоцтво про масштаб драми, що трапилася в цьому місці. Серед елементів пам’ятника знаходиться також дошка присвячена Захисникам Варшави з вересня 1939 року, які перебували на території табору.

          9 жовтня 2004 року на території коишнього табору Дулаг 121 відбулися урочистості з нагоди 60-ої річниці від дня створення табору. Того ж дня мало також місце відкриття відділу Музею Варшавського повстання в Прушкові.




опрацював Мацей Янашек-Сейдліц
на основі матеріалів одержаних від Пана Яна Еліашевіча

переклад Барбара Себастян



Copyright © 2009 SPPW1944. All rights reserved.