Варшавське повстання-історичний начерк

          1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина напала на Польщу, починаючи II Cвітову війну. Польський народ піднявся на боротьбу проти краще озброєного агресора.

          17 вересня Польщу зненацька напав зі сходу другий ворог, Cовєтська Росія. На підставі таємного Пакту Ріббентропа-Молотова Польща знайшлася під окупацією двох загарбників.


Кінцеві сторінки таємного Пакту Ріббентропа-Молотова

    
Спільна нарада німецьких та совєтських офіцерів           Товариші зброї   


          Після двадцяти років незалежності, яку Польща відновила у 1918 році, після періоду поділу Польщі між Росією, Прусією та Австрією, який тривав більше ста років, почався 6-річний тяжкий час окупації. Серед всіх держав, що були атакувані під час ІІ Світової війни, Польща вела війну найдовше зі всіх.
          Завойовану державу поділено Німеччиною та Росією на дві частини. Кордон було встановлено на ріці Буг. В німецький та російський полон потрапило сотні тисяч польських солдатів та офіцерів. Німці, після певного періоду часу, звільнили додому солдатів, натомість офіцерів перевели в табори для військовополонених. Доля польських солдатів, що дісталися у совєтський полон, була набагато гіршою. Рядових солдатів разом із великою частиною польського цивільного населення (що жило на теренах завойованих Росією) було вивезено на Сибір, Далекий Схід та в табори. Офіцерів було посаджено в табори для військовополонених. Незабаром зв'язок з ними урвався.
          Частині польських солдатів вдалося уникнути полону та пробратися на Захід у Францію та Велику Британію. Там підняли вони дальшу боротьбу з німцями. Інша група залишилась у Польщі та почала вести конспіративну діяльність.
          22 червня Німеччина напала на свого недавнього союзника- Совєтську Росію. Німецькі війська, що швидко рухалися вперед, зайняли частину території Польщі, що раніше була анексувана Росією у 1939 році. З цього моменту вже ціла польська держава знайшлася під німецькою окупацією.
          Вже спочатку окупації поляки підняли безпрецедентну боротьбу проти загарбника. Як держава Польща не підписала акту про капітуляцію. Польський уряд покинув державу та розпочав емігрантську діяльність в Англії. У Франції та Великій Британії були створені польські збройні формації, у склад яких увійшли солдати Вересневої компанії 1939 року (переступили вони польсько-румунський кордон, щоб уникнути полону). Приєдналися до них також добровольці, що жили за кордоном під час виникнення війни.
          Після нападу Німеччини на Росію в 1941 році, стала вона союзником західних держав у боротьбі з Гітлером. На основі порозуміння міх Сталіном та польським емігрантським урядом, з таборів звільнено польських солдатів. Дозволено також створити польську армію на території Росії. Сталін дозволив їй вийти на Близький Схід зважаючи на відсутність можливостей відповідного її озброєння. Там увійшла в склад британської формації. Під час формування польських загонів у Росії, вийшла на яв справа відсутності польських офіцерів, які перебували у совєтських таборах для військовополонених. Польські дипломати не змогли отримати ніяких конкрентих відповідей про їхню долю.
          В квітні 1943 року німці, на зайнятих собою російських теренах, відкрили масові гроби неподалік Катиня, Медноє та Піатіхоток. Тіла, що в них знайдено, були ідентифіковані міхнародною комісією Червоного Хреста як польські офіцери посаджені в таборах у Козельську, Старобільську й Осташкові.

     
Жертви Катиня


          У катинських гробах знаходилися трупи близько 4.500 офіцерів. Всі вони були страчені пострілом в потилицю.
          Німці заяавили, що масові убивства здійснилися органами НКВД весною 1940 року. Той факт використано для введення антиросійської пропаганди серед польського суспільства.


          Сталін категорично заперечив німецьким донесенням. Він констатував, що той злочин здійснинили німці. Покликаний польським емігрантським урядом в Лондоні пояснити цю проблему, Сталін розірвав з ним дипломатичні відносини. У совєтських таборах перебувало більше ніж 15000 офіцерів. Уцілило тільки близько 400.
          Уряди Великої Британії та Сполучених Штатів не зайняли однозначної позиції відносно катинської справи. Вони просто не хотіли дразнити свого союзника, що підняв значні зусилля у боротьбі проти німецької армії. Така ситуація тривала ще багато років після закінчення війни. Щойно у 1991 році перервали мовчання на цю тему, а російський уряд офіційно признався, що саме Совєтська Росія здійснила цей жахливий злочин. До сьогоднішнього дня доля частини полонених залишилась невідома.
          Для усвідомлення собі складності положення Польщі під час ІІ Світової війни, потрібно пам’ятати, що під час конференції у Тегерані голів урядів трьох союзних дерав антигітлерівської коаліції (у грудні 1943 року), було підписано Сталіном, Рузвельтом та Черчілом таємне порозуміння. На його основі здійснено післявоєнний поділ Європи, внаслідок якого Польща знайшлася в зоні впливу Совєтської Росії.


          Про цей факт Велика Британія та США не повідомили польського емігрантського уряду в Лондоні. Слалін створив свій конкурентний польський уряд незабаром після того, як Червона Армія вступила за відступаючими німцями на польську територію.
          Дальше рішення щодо майбутньої долі Польщі прийнято під час конференції у Ялті у лютому 1945 року. Внаслідок ялтнських рішень Польща знайшлася у складної ситуації, яка тривала кількадесят років після закінчення ІІ Світової війни. Щойно на початку 90-х років державі вдалося вийти з зони російських впливів і після відходу з її території частин Червоної Армії, які там стояли, Польща стала спершу членом НАТО, а у 2004 Європейського Союзу. Від цього часу перестав діяти ялтинський порядок.
          На окупованих землях Польщі вже з 1940 року, німці створили мережу концтаборів,що становили доповнення існуючих таборів на території Німеччини. Найбільший з них, Аушвіц-Біркенау, був розташований поблизу Освенціма. Вибір німцями місця його локалізації був продиктований суто практичними причинами. Просто неподалік знаходився великий зализничний вузол, завдяки якому існувала спроможність прийняття транспортів в’язнів з цілої Європи. В цьому концтаборі протягом 1940-1945 рр. було знищено близько 1.200.000 людей: євреїв, поляків, циганів, росіян та представників інших національностей. В’їзні ворота табору,перетвореного нині на Музей Пам’яті, містять надис: „Arbeit machy frei!” („Робота звільняє!”, досл. „Робота робить вільним!”). Його зміст набуває особливо зловісного та іронічного значення в місці, де люди створили іншим людям пекло на землі, між іншими винищуваючи їх жахливо тяжкою роботою, часто позбавленою сенсу.


Концтабір Аушвіц-Біркенау

  
В’їзні ворота табору                                 Крематорій              


          27 січня 2004 року відзначено 60 річницю визволення концтабору совєтськими солдатами 60-ї армії 1-го Українського фронту.У таборі застали вони лише кілька тисяч хворих та виснажених в’язнів.
          На польській території німці здійснювали жорстоку операцію під назвою Endlosung ( остаточне або радикальне розв’язання) метою якої було знищення єврейського народу. У різних районах Польщі були створені так звані гетто, де були зібрані євреї, яких наступно нищено. Частина з них помирала з приводу нелюдських умов, які панували в гетто (холод та хвороби), ще інших убивано в концтаборах таких, як Майданек,Треблінка чи Аушвітз).
          Одно з найбільших гетто засновано в листопаді 1940 року у Варшаві. В обгородженої високою стіною частині міста стиснено сотень тисяч євреїв, які жили раніше у столиці Польщі, а також тих, яких німці звозили з інших міст окупованої Польщі. З запасної колії, що знаходилася біля так званого Умшлагплатзу (Umschaplatzu) від’їжджали в концтабори наступні поїзди з євреями. До кінця 1943 року було вивезено всього близько 300.000 євреів. Весною 1943 року німці вирішили остаточно розв’язати єврейське питання. У варшавському гетто залишилось на той час близько 70.000 людей. У квітні 1943 року німці приступили до остаточної ліквідації гетто.


Ліквідація Варшавського гетто


          19.04.1943 року кількасот борців під командуванням Єврейської бойової організації (Żydowskiej Organizacji Zbrojnej- ŻOB) підняло нерівну боротьбу. Виникло повстання у Варшавському гетто. Єврейські борці добре знали, що в них немає ніяких шансів. Вони просто хотіли гідно вмерти. Перед виникненням цього повстання збройні сили польського підпілля Армії Крайової (Armia Krajowa-AK) передали ŻOB певну кількість стрілецької зброї, гранатів та вибухових речовин. Спеціально виділені частини АK підняли спроби підтримки єврейських борців ззовні, намагаючись висадити, у деяких місцях, стіну гетто та атакуючи німецькі пости. Повстання у Варшавському гетто тривало до 24 травня 1943 року.

    
Ліквідація Варшавського гетто                                           Руїни Варшавського гетто


          Після його занепаду, гітлерівці повбивали останню частину єврейського населення ,а всю територію гетто довели до повної руїни.

          Як згадано раніше, польський народ ні на хвилину не припинив опору. Вже восени 1939 року були організовані перші конспіративні організації. Вони утворювалися польськими офіцерами, які не були вз’яті в полон та уникнули арешту Гестапою (таємна державна поліція Третього Рейху). Одночасно виникала унікальна, у світовому масштабі, структура підпільної держави. Поруч польського уряду в Лондоні, створено його державне представництво, а також таємні структури державної адміністрації, підпільні суди. З приводу ліквідації окупантом всіх шкіл крім початкових та професійних, створено таємні середні школи ту вузи. Почала функціонувати Підпільна Польща (Polska Podziemna).


          Одночасно розвивалась структура підпільної армії. Багато створених на початку окупації, не надто численних, конспіративних організацій, серед яких найбільшою був Союз збройної боротьби ( Związek Walki Zbrojnej-ZWZ) поєдналось, творюючи Армію Крайову (Armia Krajowa-AK), що підлягала уряду у Лондоні.


Орел Армії Крайової


          Існували також незалежні організації, наприклад Селянські батальйони (Bataliony Chłopskie-BCH), Національні збройні сили (Narodowe Siły Zbrojne-NSZ). Хоча частина структур останньої організації увійшла в склад АК. На території центральної Польщі діяли також нечисленні підпільні комуністичні структури: Народна Гвардія (Gwardia Ludowa-GL), пізніше Народна Армія (Armia Ludowa-AL), які були підпорядкувані конкурентному комуністичному уряду, створеному Сталіном.
          Діяльність руху опору була реакцією на виняткову брутальну поведінку німців відносно завойованого населення. Ситуація суспільства окупованих держав Східної Європи принципово відрізнялась від долі французів, бельгійців чи голландців. Поляки та росіяни були труктувані як підлюди (Untermenschen). В польських містах проводились масові облави. Людей інтерновано в концтабори або розстрілювано під час вуличних екзекуцій, що були одною з форм ліквідації всяких спроб опору та творення почуття безперервної загрози та террору. За укривання євреїв вбивано цілі сім’ї разом з жінками та дітьми. Незважаючи на те, багато-багато поляків не залишились байдужими відносно трагедії своїх єврейських сусідів та хотіло нести їм допомогу. Систематично нищено представників польської інтелігенції:священників, людей з вищою освітою, студентів. Сотні тисяч поляків відправлено до примусової праці у Третьому рейху.
          У такій обстановці не може дивувати рішучість та масовість участі в руху опору.
          Члени Армії Крайової діяли на території по всій державі. У сільських районах та лісах утворювали партизанські загони обмундирувані та озброєні, які підготовувили збройні та саботажні акції.


Партизанський відділ під час маршу


          У міських районах ведено розвідувальні акції, пропагандстські, селективні саботажні акції або диверсийні акції, під час яких ліквідовано конфідентів та небезпечних гестаповців, засуджених вироками підпільних судів, здобиваючи зброю та кошти. Одночасно проводилась розвідувальна акція з метою поінформування союзників про озброєння, рухи посування та дислокацію німецьких військ. До ефективних успіхів розвідки АК можна зарахувати, наприклад, здобуття технічних деталей про німецьку Wunderwaffe ракети V-2 разом із доставкою в Лондон її складові частини.
          Армія Крайова являла собою найчисленнішу підпільну армію завойованої Європи, рахуючи близько 500.000 членів. Територію Польщі поділено на округи, в яких діяли поодинокі формації Армії Крайової. В міру того, як російський наступ наближався, тривали приготування до акції „Буря” („Burza”), яка мала на меті співучасть у визволенні Польщі загонами АК та охоплення влади на визволених теренах підпильними державними структурами.
          Голови підпілля не мали свідомості, що така діяльність немає шанс на успіх з огляду на тегеранські встановлення. З приходом Червоної Армії на польську територію, загони АК били по черзі оточувані та розброновані НКВД, натомість членів їх втілено в створене росіянами Військо польське або відпрвлено в табір. Частина солдатів АК повторно знайшлася в конспірації на територіях визволених росіянами. В таких умовах у столиці Польщі, Варшаві, у другій половині 1944 року дозрівало рішення про вибух повстання проти гітлерівських окупантів.
          У червні 1944 року британсько-американські війська висадились в Норміндії. В цій операції брали участь польські моряки та льотчики, а після поширення фронту також броньований загін польського генерала Мачка.

     
Висадка альянтів в Норміндії


          В боях під Арнем брала участь польська бригада повітряно-десантна польського генерала Сосабовського.


          На сході Червона Армія знайшлась кількасот кілометрів від Варшави. Німці відступали. В тій обстановці, сподіваючись на скоре прибуття росіян, комундування АК прийняло рішення про здійснення плану „Буря”. 1 серпня 1944 року вибухло Варшавське повстання. Боротьбу за своє місто підняв 50-тисячний Варшавський округ Армії Крайової з допомогою масової участі всіх політичних організацій та цивільного населення.

   
Повстанськи відділи


Побудова барикади


          Повстанці, які не посідали тяжкої зброї, озброєні лише ручну зброєю, якої кількість вистачало тільки для кожного десятого солдата, 63 дні вели нерівний бій проти 55-тисячному корпусу, до складу якого ввійшли німецькі загони регулярних військ (спеціально підготовані до вуличних боїв), СС та поліція обладнана артилерією, танками та бронетранспортерами, літаками, бронепоїздами.           Незважаючи на таку величезну військову перевагу, німецькі війська зазнали великих, близько 50%, втрат: 10.000 загиблих, 7.000 пропалих без вісті, 9.000 поранених. Власні втрати повстанців: 16.000-18.000 загиблих, 26.000 поранених, близько 150.000 убитих сивільних осіб. Після капітуляції Варшавського повстання 2.10.1944 року, гітлерівці в реванші здійснили безпрецедентний акт винищування Варшави.

    
Варшава після повстання


          Місто було знищене на близько 85 відсотків. Німці грабували матеріальні цінності ,безліч безцінних багатств та культурних польських цінностей.
          Після капітуляції повстання близько 15.000 повстанців знайшлося у німецьких таборах для військовополонених. Близько 650.000 цивільного населення Варшави вивезено до перехідного табору, що знаходився в Прушкові. Спосеред них 150.00 відправлено на примусові роботи в Німеччину, а 50.000 в концтабори. На смерть міста, з другої сторони Вісли, яка поділяє Варшаву на дві частини з півдня на північ, дивилась Червона Армія, яка після досянення лінії Вісли 13.09.1944 року,зупинила офенсиву. Лише відділи 1 Армії Польського війська, які увійшли до складу російських військ, підняли у вересні спробу форсування Вісли та надання допомоги повстанцям. Спроби завершились однак невдачою.
          17 січня 1945 відділи Червоної Армії та Польського війська вступили в вимарле та цільком зруйноване місто, з якого німці встигли відступитись.
          Варшавське повстання 1944 року проти німецького окупанта було найбільшим збройним повстанням у новітній історії Європи.
          Частини польського війська, які билися на заході, брали участь у змаганнях проти німців у Франції у 1939-1940 рр., на Близькому Сході у 1940-1942 рр., в повітряній обороні Великої Британії у 1942-1944 рр.. Вони брали участь також у різних операціях разом із військами союзників у Північній Африці, в Італії, у десантних операціях з Великої Британії через канал Ла-Манш, а ніступно під час маршу на Берлін у 1944-1945 рр.
          У січні 1945 розпрчалась офенсива Червоної Армії, метою якої був остаточний розгром Німеччини та здобуття Берліна. 2 лютого 1 Армія Польського війська здійснила бойові дії разом з Червоною Армією, почала бій на останній укріпленій лінії перед Берліном- Поморському валі (Pommerustellung). 16 квітня польські та російські відділи перейшли ріки Одру (Одер) та Нису Лужицьку (Нейсе).
          У берлінській операції, разом із Червоною Армією, брали участь також частини польського війська. У німецькому Берліні біля Бранденбурзьких воріт, на яких зависнули прапори СССР та Польщі,2 травня 1945 року підписано історичний польсько-радянський акт про ліквідування останнього елементу німецького опору в Берліні. 8 травня 1945 року наступила капітуляція Третього Рейху.
          Найбільших втрат серед населення, після СССР, зазнала Польща. У ІІ Світовій війні держава втратила разом 6.850.000 громадян, тобто близько 20 відсотків цілої популяції.
          Доля Польщі визначилася ще перед закінченням війни. 28 березня у Прушкові біля Варшави, підступно арештувано НКВД 16 командуючих підпільної держави. Наступно перевезено їх до Москву та після фіктивного процесу 21 червня 1945 року засуджено їх багаторічними вироками. Спосеред них частина померла у совєтських тюрмах.
          У серпні 1945 під час Постдамської конференції, встановлено нові кордони Польщі. Держава втратила свої східні території, які потрапили в СССР. Взамін отримала колишні німецькі території до лінії Одри та Ниси. На сході було встановлено т.зв. Лінію Корзона. Внаслідок цієї операції Польща втратила територію близько 76 кв. кілометрів (388,634 кв. кілометрів перед війною, 312,685 після), взамін отримала 500-кілометровий доступ до Балтійського моря та індустріалізовані заходні терени (т.зв.) Відзискані Землі. Після цього мало місце примусове переселення мільйонів поляків зі східних територій в західні та німців, виселених за межі західного кордона Польщі.
          Після Постдамської конференції заходні союзники перестали визнавати польський уряд в Лондоні. Вони, згідно з колишнім порозумінням зі Сталіном, визнали за легальний польський уряд створений за згодою Сталіна, який залишав під впливом Совєтської Росії. Польща на близько 50 років попала під вплив Росії зі всіма наслідками. Стан такий тривав практично по 1989 рік.


опрацював: Мацей Яанашек-Сейдліц
консультація: Броніслав Тронський

переклад: Барбара Себастян



Copyright © 2009 SPPW1944. All rights reserved.