Санітарна служба під час Варшавського повстання

ПРАГА

          Прага була єдиною правобережною територією Варшавського округу АК. Вона займала велику площу – від Пелцовізни на півночі до Гоцлава на півдні. У районі повстанських дій знаходилися чисельні німецькі сили, які були тиловою зоною східного фронту.
          Завданням повстанців було організувати захист Праги та за участі повстанців з Жолібожа і Середмістя здобути мости через Віслу. Ці завдання були надто поважними і не відповідали можливостям солдатів АК. Загони, які атакували, понесли великі втрати, Повстання у цьому районі Варшави тривало кільканадцять годин і сталося проявом збройного опору ворогові. 3 серпня командувач території, підполковник Антоні Журовскі («Анджей Бобер») наказав неозброєним повстанцям розійтися по домівках, а озброєним – перебратися на лівий берег Вісли або приховати зброю і розпочати діяльність у підпіллі.

          Повстанська служба охорони здоров’я у районі Прага спиралася на існуючі там лікарні. Це була Лікарня Преображення Господнього, що під час війни містилася у приміщенні Єврейського студентського гуртожитку (вул. Брукова, на розі Сєраковського), а також Залізнична лікарня на вул. Бжеській. У флігелі Ветеринарного інституту (вул. Гроховська, 77) було організовано військово-польовий госпіталь. У ньому оперували як повстанців, так і німецьких солдатів.
          2 серпня Лікарня Преображення Господнього була – за згодою німців – евакуйована у будинок школи на вул. Ковальській, 1, де раніше планувалося утворити військово-польовий або резервний госпіталь. Тут було утворено інфекційне відділення «Fleckfieber» (з нім. Висипний тиф), де повстанці переховувалися до 14 вересня – тоді цей район Варшави був здобутий Червоною Армією.
          Інфекційне відділення було утворено також у школі на вул. Сєнніцкій, 15. Туди перейшла частина персоналу з вул. Брукової і Ковальської. Там також перебували поранені і здорові повстанці. У лікарні на вул. Гроховській, 77 у вересні переховувався Комендант VI Території Прага, підполковник Антоні Журовскі («Анджей Бобер»).
          10 вересня у Залізничну лікарню на вул. Бжеській увійшло відділення СС з т.зв. Vernichtungskommando (німецький загін винищування) – його завданням було підірвати будинки лікарні. Майже увесь персонал лікарні та усіх хворих, які могли ходити, поставили біля стін. У цю мить прийшов офіцер Вермахту, головний лікар німецького гарнізону Праги, який припинив операцію есесівців. У супроводі лікарів та директора цей німець оглянув лікарню. В одній з палат до нього звернувся важкопоранений фольксдойче, який засвідчив, що лікарі цієї лікарні врятували його ногу від ампутації. Ймовірно цей факт врятував лікарню від евакуації та знищення, а персонал – від смерті. Командувач загону СС відступився від свого первинного наміру. Біля воріт лікарні встановили варту, а пацієнти могли повернутися у палати. 14 вересня у лікарню увійшли солдати 1 дивізії піхоти Війська Польського. Наступного дня лікарня почала роботу під керівництвом польської військової влади.
          На Саській Кемпі почав роботу військово-польовий госпіталь, що знаходився на вул. Оборонців, 23. Оскільки існувало побоювання, що сюди прийдуть німці та неможливо було евакуювати поранених у Залізничну лікарню, через декілька днів госпіталь перевели у будинок на вул. Саській, 101. Після того, як Прагу визволили польські і радянські війська, госпіталь – переведений у підвал – був військово-польовим шпиталем, що знаходився найближче лінії фронту. Тут надавалася допомога солдатам Війська Польського, Червоної Армії та навіть німецьким військовополоненим. Після капітуляції Повстання лікарню було переведено під Варшаву, у місцевість Анін.
          Після того, як у районі Прага завершилася повстанська боротьба, дії німців не були повні безглуздої жорстокості – у інших районах Варшави ситуація була зовсім інша. Можливо, що тут німці не хотіли спровокувати новий збройний опір, який був зовсім непотрібний у тиловій німецькій зоні. Натомість, 10 серпня почалася систематична операція із виселення цивільного населення району.

Автор: Мацей Янашек-Сейдліц

Переклад: Ірина Кулеша

Copyright © 2016 SPPW1944. All rigths reserved.