Еріх фон дем Бах-Зелевський, СС Обергруппенфюрер та генерал поліції, командувач німецького корпусу, який боровся проти Повстання. Головний воєнний злочинець, відповідальний за смерть 150.000 – 180.000 мешканців Варшави та зруйнування міста.
Після війни заявив: „Я несу повну відповідальність за цей період, коли я командував. Навіть у випадках, коли мені не вдалося нав'язувати моєї волі війську... Я був до кінця солдатом Гітлера та я є до цього часу переконаний про його невинність...”
За свої злочини на цивільним населенні СРСР та Польщі фон дем Бах ніколи не поніс відповідальності.
Обвинувачений у декількох процесах, у 1962 році був засуджений німецьким судом у Нюрнберггу до довічного ув'язнення за вбивство шести комуністів у 1933 році.
Він помер 8 березня 1972 року в тюремній лікарні Мюнхен-Гарляхінґ.

Гейнц Райнефарт, СС Группенфюрер, старший командувач СС та поліції у т. зв. Країні Варти (колишнє познанське воєводство). Наказом Гітлера у день 5 серпня 1944 року прибув на чолі загонів СС з Познаня до Варшави, на Волю. Під його командуванням солдафони з СС та поліції почали штурм вздовж вулиці Вольська та одночасно здійснили тотальне знищення цивільного населення.
За свою участь під час придушування повстання Райнефарт отримав 30 вересня 1944 Дубового Листя до свого Залізного Хреста.
Після війни Райнефарт був арештований за звинуваченням у воєнних злочинах, але суд у Гамбурзі звільнив його у зв'язку з відсутністю доказів.
У 1951 році був обраний бургомістром міста Вестерлянд на острові Зюльт. У 1962 році вибрали його до ландтагу у Шлезвіг-Гольштейні, а після закінчення каденції у 1967 році почав працювати юристом.
Незважаючи на численні виклики польської влади щоб видати злочинця, влада ФРН послідовно відмовляла та навіть дала Райнефартові генеральську пенсію по інвалідності.
Гейнц Райнефарт помер у 1979 році у своїй резиденції на острові Зюльт.
Ніколи не поніс відповідальності за свої злочини.

Оскар Дірлеванґер, СС Оберфюрер, був уповноважений Гіммлером щоб убивати кого захоче, згідно зі своїми уподобаннями.
Особисто караний за різні злочини. У 1934 році засуджений на 2 роки позбавлення свободи у концентраційному таборі за зґвалтування 13-річної дівчини - члена БДМ (жіночої гітлерівської молодіжної організації).
Він командував бригадою, яка складалася з кримінальників та професійних німецьких злочинців. Вона прославилася особливою жорстокістю під час боротьби проти партизанів у Білорусі. Відповідальний за різанину населення Волі, Старого Міста, Повісьля та Чернякова.
Арештований у червні 1945 року в Німеччині в французькій окупаційній зоні, помер при нез'ясованих обставинах у Альтхаузен у Баден-Вюртембергу.
Він уникнув судової кримінальної відповідальності за злочини, які здійснив.

Вільгельм Коппе, СС Обергруппенфюрер та генерал Ваффен-СС, секретар у справах безпеки у правлінні Генеральної губернії.
Кільканадцять днів до вибуху Повстання удалося йому уникнути смерті від рук солдатів „Парасоля” після вироку, який вирішив суд Підпільної Польщі.
Під час Повстання був відповідальний перед Гіммлером за масову ліквідацію населення Варшави.
Після війни влада ФРН відмовила видати його до Польщі.
У 1964 прокуратура в Бонн порушила проти нього справу та обвинуватила між іншим у співучасті у вбивстві 145.000 осіб. У 1966 крайовий суд у Бонн відхилив судовий процес у зв'язку з поганим станом здоров'я обвинувачуваного.
Він помер у 1975 в Бонн.
Ніколи не поніс відповідальності за свої злочини.

Людвіг Ган, СС Штандартенфюрер, начальник Sicherheitsdienst (служби безпеки) з алеї Шуха.
Відповідальний за депортації польських євреїв до табору смерті у Треблінці. Вибух Повстання врятував його від виконання вироку підпільного суду за особливий садизм на ув'язнених поляках. Він тоді вважав, що для засудження на смерть та розстріл вистачить посідання листівки, незважаючи на вік.
Під час Повстання він командував батальйоном, який складався з 700 солдатів СС, які повбивали та спалили неподалік алеї Шуха та на території колишнього ҐІСЗ-у (довоєнної Головної Інспекції Сил Збройних) понад 2.000 осіб.
Після закінчення війни він втік до Німеччини. Він уживав фальшиве прізвище.
У 1949 році, коли минула загроза екстрадиції до Польщі, він вернув до свого справжнього прізвища та почав працювати страховим агентом.
Тричі стояв перед німецькими судами, але вирок вкінці винесено у 1975 році.
За злочин проти людяності, який здійснив, був засуджений до довічного ув'язнення.

Райнер Штаель, генерал-лейтенант вермахту, комендант німецького гарнізону у Варшаві.
Автор інструкції як винятково брутально боротися проти опору Варшавських Повстанців та користатися зі спеціальних метод руйнування міста. Відповідальний за видачу злочинних наказів підпорядкованим частинам вермахту та люфтваффе.
Після того як залишив Варшаву був відряджений до Бухаресту, де німці сподівалися вибуху подібного повстання як у Варшаві.
Після укладення Румунією угоди про припинення вогню з СРСР він був арештований органами НКВС.
У листопаді 1952 року він помер у етапній в’язниці НКВС у Володимирі.
Не був засуджений за злочини, які здійснив у Варшаві.